1. У разi якщо митна вартiсть товарiв не може бути визначена шляхом послiдовного використання методiв, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартiсть оцiнюваних товарiв визначається з використанням способiв, якi не суперечать законам України i є сумiсними з вiдповiдними принципами i положеннями Генеральної угоди з тарифiв i торгiвлi (GATT).
2. Митна вартiсть, визначена згiдно з положеннями цiєї статтi, повинна ґрунтуватися на ранiше визнаних (визначених) органами доходiв i зборiв митних вартостях.
3. Митна вартiсть iмпортних товарiв не визначається згiдно iз положеннями цiєї статтi на пiдставi:
1) цiни товарiв українського походження на внутрiшньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цiлей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) цiни товарiв на внутрiшньому ринку країни-експортера;
4) вартостi виробництва, iншої, нiж обчислена вартiсть, визначена для iдентичних або подiбних (аналогiчних) товарiв вiдповiдно до положень статтi 63 цього Кодексу;
5) цiни товарiв, що поставляються з країни-експортера до третiх країн;
6) мiнiмальної митної вартостi;
7) довiльної чи фiктивної вартостi.
4. У разi якщо ця стаття застосовується органом доходiв i зборiв, вiн на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поiнформувати їх про митну вартiсть, визначену вiдповiдно до положень цiєї статтi, та про використаний при цьому метод.
| (Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N405-VII) |