Стаття 176. Пiдстави звiльнення перевiзника вiд вiдповiдальностi за втрату, нестачу i пошкодження вантажу
Перевiзник вiдповiдає за втрату, нестачу i пошкодження прийнятого для перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини, зокрема внаслiдок:
1) дiї непереборної сили;
2) виникнення небезпеки i випадковостей на морi та iнших судноплавних водах;
3) пожежi, що виникла не з вини перевiзника;
4) рятування людей, суден, вантажiв;
5) дiй або розпоряджень властей (затримання, арешт, карантин тощо);
6) воєнних дiй, терористичних актiв, народних заворушень;
7) дiй або упущень вiдправника або одержувача;
8) прихованих недолiкiв вантажу, його властивостей або природних втрат, що не перевищують однак встановлених норм;
9) непомiтних за зовнiшнiм виглядом недолiкiв тари та пакування вантажу чи збивання лiсу в плоту;
10) недостатностi чи неясностi маркування вантажу;
11) страйкiв або iнших обставин, що спричинили зупинку або обмеження роботи повнiстю чи частково;
12) дiй щодо запобiгання забрудненню навколишнього природного середовища.
Вiдповiдальнiсть перевiзника згiдно з цiєю статтею виникає з моменту приймання вантажу до перевезення i закiнчується в момент його видачi.
Недiйсними є угоди, що не вiдповiдають положенням цiєї статтi, за винятком угод про вiдповiдальнiсть з моменту приймання вантажу до його навантаження на судно i пiсля вивантаження до здачi вантажу.