ПН-ПТ: з 9 до 18
Стаття 207. Недiйснiсть господарського зобов'язання
1. Господарське зобов'язання, що не вiдповiдає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завiдомо суперечить iнтересам держави i суспiльства, або укладено учасниками господарських вiдносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенцiї (спецiальної правосуб'єктностi), може бути на вимогу однiєї iз сторiн, або вiдповiдного органу державної влади визнано судом недiйсним повнiстю або в частинi.
2. Недiйсною може бути визнано також нiкчемну умову господарського зобов'язання, яка самостiйно або в поєднаннi з iншими умовами зобов'язання порушує права та законнi iнтереси другої сторони або третiх осiб. Нiкчемними визнаються, зокрема, такi умови типових договорiв i договорiв приєднання, що:
виключають або обмежують вiдповiдальнiсть виробника продукцiї, виконавця робiт (послуг) або взагалi не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язкiв;
допускають односторонню вiдмову вiд зобов'язання з боку виконавця або односторонню змiну виконавцем його умов;
вимагають вiд одержувача товару (послуги) сплати непропорцiйно великого розмiру санкцiй у разi вiдмови його вiд договору i не встановлюють аналогiчної санкцiї для виконавця.
3. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недiйсним повнiстю або в частинi, припиняється повнiстю або в частинi з дня набрання рiшенням суду законної сили як таке, що вважається недiйсним з моменту його виникнення. У разi якщо за змiстом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недiйсним i припиняється на майбутнє.
